Розповіді про унікальне українське мистецтво, показові виступи українських традиційних колективів з усіх куточків України — презентував Всеукраїнський благодійний фонд Юрія Дере'янка у Європейському містечку в Києві.

25 червня у Європейському містечку біля Арки Дружби народів у Києві, що діє в рамках Євро-2012 відбувся круглий стіл, співорганізатором якого в рамках Фестивалю "Великий м'яч" виступив Фонд Юрія Дерев'янка — "Косівська мальована кераміка і петриківський розпис як унікальна духовна спадщина України. Чи збережемо?". Одночасно із проведенням круглого столу відбувався концерт-презентація української пісенної культури для гостей столиці та футбольних вболівальників. На концерті були представлені творчі мистецькі колективи із Києва та Київської області, Житомирщини, Полтавщини, Черкащини, та, звичайно, Прикарпаття.

На переконання засновника Фонду надзвичайно важливо зберігати та популяризовувати унікальну культурну спадщину Прикарпатського краю, і не лише в себе в регіоні, а й в межах цілої України і серед міжнародної спільноти.

Юрій Дерев'янко наголосив під час виступу: "Кожен народ, кожна країна поважає свої культурні і духовні цінності. І сьогодні ми маємо можливість познайомитися з унікальним видом народної творчості в галузі прикладного мистецтва — Косівської кераміки та петриківського розпису. Сьогодні ми поєднуємо схід і захід. Це дуже символічно, тому що поєднання відбувається тут, в Європейському містечку".

Становлення гуцульської кераміки відбувалося у 15-му сторіччі та продовжує свій розвиток дотепер. Найвідомішою стала косівська кераміка — це кераміка, що отримала свою назву від місця її створення — с. Косів. У багатьох селищах прикарпатського регіону, основним ремеслом було гончарство. Це дозволило місцевим майстрам швидко розвинутись та набути свого особливого і унікального стилю. Цей стиль розвивався, утворюючи нові види техніки виготовлення та розпису. Розпис був важливою частиною роботи, з початку його застосування, він набув особливого значення у традиційному ремеслі. Безліч сюжетів та кольорів, що вміщала в собі карпатська кераміка, ті почуття з якими створювався виріб, вивели гуцульську кераміку у найвищий ешелон світового гончарного мистецтва.

"Ідея такого круглого столу виникла у мене два роки-три тому, коли я була у Польщі, в унікальному центрі культури — місті Тарнув, то Малопольське воєводство. Там є прекрасні мальовані села, де малюють всі — від найменшої дитини і до прабабці. Я побачила наскільки люди люблять і цінують свою культуру. Місцева влада, до речі, підтримує та створює умови для розвитку цього народного мистецтва, вони так розрекламували все це, що про них знає вся Європа. Про нас також багато знають у світі, бо косівська кераміка та петриківський розпис — це унікальне явище української культури. Тому у нас сьогодні тандем заходу і сходу. Це культура нас об"єднує", — вважає модератор заходу, кандидат мистецтвознавства, заступник директора з наукової роботи Косівського інституту прикладного та декоративного мистецтва Львівської національної академії мистецтв Марія Гринюк.

Заслужений майстер народної творчості України, голова правління центру народного мистецтва "Петриківка" Андрій Пікуш розповів про історію петриківського розпису:

"Петриківка — це продовження унікальної культури козацького краю Придніпров"я. Початки її ховаються ще в ті доісторичні часи, коли виникла праматір нашої архітектури біла селянська хата — мазанка. Ті настінні розписи з"явилися на білому тлі. І біле — не що інше як символ білого світу, і кольори Петриківки — це не що інше як код сонячного проміння. Адже промінь сонця — несе в собі всі кольори, які творять багатство всесвіту, він не безбарвний, і народ розклав цю веселку в кольорах петриківського розпису.

Петриківський розпис бере початок з ХVІІІ століття. Тоді у придніпровському селі Петриківка склалась надзвичайно творча атмосфера: серед господинь стало популярним розмальовувати тільки стіни та піч у хатах рослинними барвниками. Згодом мистецтво розпису перейшло на тканину, скло та дерево. Зараз петриківський розпис є візитівкою Дніпропетровщини й України в цілому.

Не випадково квітка є головним героєм петриківського розпису. Не людина, а квітка. Людина розглядається на рівні з квіткою, пташкою. Це мистецтво має глибинну мудрість, яка вчить нас шанувати навколишній світ, природу, близьких людей. Вчить, як будувати сім"ю, державу, як повернути людині загублений рай. Народне мистецтво — і Косів, і Петриківка, я так думаю, це те мистецтво, яке повертає людині загублений рай".