У минулі вихідні в Рожнятові пройшов обласний фольклорний фестиваль бойків "Бойко-Фест". До фестивалю долучився і співголова "Всеукраїнського Благодійного Фонду" Володимир Грабовецький. Він допоміг організаторам сценою та звуком.

Етнофестиваль збирає друзів

Основою фестивалю стали виступи творчих колективів, концерт за участю переможців обласних та всеукраїнських фестивалів, виступи відомих артистів на головній фестивальній сцені у Рожнятові (місцевий стадіон).  Колориту святу додавали спортивні бойківські розваги, українська дискотека та фестивальна ватра. Щоправда, це були головні прикмети другого дня етнофесту.

Перший день фольклорного фестивалю (п"ятниця, 13 липня) був відданий науковій та краєзнавчій роботі. Делегації бойків зі всієї України та з-за кордону відвідали музей у селі Цінева (Рожнятівський район), взяли участь у науково-практичній конференції "Бойківщина — історична та духовна скарбниця українського народу" у Рожнятові, провели вечір біля бойківської ватри в селі Луги.

Власне фестивальний день (неділя, 15 липня) зібрав у Рожнятові сотні гостей з Прикарпаття, Львівщини, Закарпаття, Тернопільщини та інших областей. Бойки "бавилися" від душі, щиро і щедро "бавили" всіх, хто долучився до велелюдного дійства.

Автентика і сучасність

Особливий дух привітності й гостинності витав у павільйонах виставки "Бойківська кухня". Сільські ради Рожнятівського району представили кулінарні щедроти своїх сіл, автентичний одяг, вишивки і ткання. А також глиняний посуд, у якому, як велить бойківська традиція, подавали давні страви й їх сучасні варіації.

За креативністю кулінарної презентації рівних не було Перегінську. П"ять ґатунків запашної буженини, запечена голонка з трьома соусами, кілька видів сала та картоплі, юшка з форелі, затирка, голубці, вареники, пампухи й смаженики, молочна мачанка (збитень із домашнього сиру, кислого молока і масла). Селищний голова Ірина Люклян не стомлювалася припрошувати до столу. Виявляється, для бойків із Перегінська повсякчас припрошувати гостей до частування — ціла традиція. Зі своїми "закликами", жартами і приповідками. Та вінцем столу був сучасний варіант запеченої птиці. Випещені в домашньому курнику тлусті курки з морквяними гребінцями, огірковими крильцями та хвостами із ананасів смакували не гірше, ніж виглядали.

Першість у домашньому печиві й солодощах варто було віддати Креховицькій сільській раді. Смакоти на фестиваль напекла керівник тамтешнього Народного дому Ірина Павлів — власними руками. Сирники, маківники, бісквіти, перекладанці. "Все це ще моя баба пекла, а відтак — баба моєї баби, — розповідала пані Ірина. — До нашого краю треба всім їхати вчитися — і кухні, і традицій".

Традиційну вишивку і народний одяг на фестиваль привезла завклубом села Ясень Зінаїда Смик. Поки війт Володимир Вагилевич по-бойківськи щедро накладав на тарілки небаченої величини пироги, грубенькі тертухи й делікатні налисники, пані Зінаїда провадила для гостей екскурсію по вишиванках. У цьому селі збирають і записують традиції столітньої давнини, щоби потім відтворювати їх на свята у виставах і сценках. Збирають візерунки рушників і сорочок, замальовують декор чепців і фартухів. "Жаль, що тепер ці речі роблять, як і багато інших, дуже спрощено, — зауважила Зінаїда Смик. — Вже немає майстринь, які можуть вишити всю цю мізерію дрібним хрестом у шість тонів одного кольору на тужівному (домотканому лляному) полотні".

Окрасою фестивалю став парад бойківської ноші. Ясень представив на подіумі весільний одяг молодої. Дівчина-"молода" була вдягнена власне так, як це було у далекому 1912-му. Окремі елементи давнього весільного костюму, повідомила пані Смик, дожили й до наших днів і продовжують тішити око.